������ -x-

радянськими військами 08 лютого 1944 року. В тяжких боях за визволення району загинуло більше 4 тисяч воїнів, поранено близько 59 тисяч радянських солдат і офіцерів.

У 1950 році була введена в дію нова дільнична лікарня на 50 місць, розпочалися заняття в 4 школах, працювали клуб, бібліотека, аптека. Цього ж року 14 артілей були об’єднані в 4 крупних колгоспи.

У 1967 році Верхній Рогачик віднесений до категорії селищ міського типу, побудовано дво- та триповерхові приміщення шкіл, кінотеатр „Дружба”, 2 будинки культури, універмаг, житлові будинки, телевізійний ретранслятор тощо.

Нинішні нащадки Верхньорогачицького району продовжують традиції попередніх поколінь. Вони відроджують народні промисли, які користуються попитом серед населення, звичаї і навики. Тут є можливості, як для пізнавальної роботи, так і для доброго відпочинку. Оазисом для цього є база відпочинку в Рогачицькій затоці Каховського водосховища.

Основою економіки району є сільськогосподарське виробництво.

Природні ресурси /корисні копалини/ – Олексіївське родовище

������ -x-

Село Верхній Рогачик (колишня паралельна назва – Казенне) засноване у 1786 році у верхів’ях висохлої річки Рогачик (звідси і назва) на чумацькому шляху, яким возили сіль із Криму. В 1793 році у ньому нараховувалося 135 мешканців. Верхньорогачицький район належить до тих районів, по території яких не раз прокочувалися різні племена, котрі залишили після себе пам’ятні сліди, про що свідчать численні пам’ятки (за результатами проведеної у травні 2005 року відділом культури і туризму районної державної адміністрації за участю професійного археолога інвентаризації на території району знаходиться                      220 курганів, взятих на державний облік).

На початку ХІХ століття Верхній Рогачик активно заселявся державними селянами та козаками з Полтавської і Чернігівської губерній. Переселенці отримували земельні наділи, звільнялися на 3 роки від податків та рекрутської повинності. Населення займалося переважно тваринництвом та землеробством. У другій половині ХІХ століття у Верхньому Рогачику виникли перші промислові підприємства. З 1865 року тут діяв цегельний завод; у 1886 році – був побудований горілчаний завод та працювали вже два цегельно-черепичних заводи, 120 повітряних і 5 газогенераторних млинів, 12 гончарень, кілька олійниць.

Під час масової колективізації (1929-1931 роки) було створено                                         14 сільськогосподарських артілей, машинно-тракторна станція і політвідділ, який займався підготовкою та підбором керівних кадрів, сприяв колективізації і розкуркулюванню.